Сидерати - помічники для оздоровлення ґрунту.

 Зміст:

1. Що таке сидерати, та чому вони такі цінні?

2. Основні переваги сидератів.

3. Різновиди сидератів

4. Який сидерат краще сіяти восени? Сумісність культур із сидератами.

5. Основні корисні властивості сидератів. Норма висіву.

6. Підготовка ґрунту і посів сидератів.

7. Що робити з сидератами восени: скосити чи залишити?

8. Що робити з "підзимовими" сидератами?

Коли вирощуються овочів, ягідні культури, для зростання рослина забирає масу поживних речовин зі ґрунту, тим самим збіднюючи її. Земля після сезону залишаться не лише без поживних речовин, а із купою різних хвороб та шкідників. Для збільшення кількості і якості врожаю часто доводиться вносити різні мінеральні та органічні добрива, які можуть пагубно вплинути на сам ґрунт і його мікрофлору. Тому ми восени звертаємося до сидератів, щоб відновити та оздоровити родючість землі.

Найчастіше коли прибрали всі рослині останки із городу виникає питання, які краще посіяти сидерати? Та ще багато інших питань стосовно сидератів. Пропоную розібратися в цій темі.

1. Що таке сидерати, та чому вони такі цінні?

 Сидерати – це вид швидко зростаючих рослин, які здатні відновити мікрофлору ґрунту, захистити від збіднення його, збагатити мікроелементами, та покращити структуру ґрунту.

  Вони є безпечним, та природним добривом. Їх можна сіяти навесні, влітку, або восени. Основною перевагою їх є швидке зростання і набір зеленої маси, яку можна скосити та закопати або залишити на поверхні, щоб захистити ґрунт від промерзання. Коріння, в цьому випадку перегниваючи, покращує структуру землі, та збагачує її поживними речовинами. Найчастіше для посіву використовують однорічні культури.

2. Основні переваги сидератів:

- відновлюється гумусний шар, збільшується чисельність корисних дощових черв'яків та іншої мікрофлори;

- відбувається збагачення землі поживними речовинами, мікроелементи стають більш доступними для рослин;

- знижується кількість шкідників, нематод та збудників хвороби, земля оздоровлюється;

- запобігають ущільненню ґрунту, сприяють глибокому рихленню;

- пригнічується зростання бур'янів;

- екологічність, не приносить шкоди ні ґрунту, ні рослинам які будуть рости після сидератів;

- запобігає вивітрюванню (ерозії) ґрунту, краще затримується сніг, волога;

- доступність, легкість використання та головне швидкий ефект. Ось чому сидерати де далі частіше використовують в саду і городі.

3. Різновиди сидератів

 Вони поділяються на сімейства:

- бобове: конюшина червона (лугова) та біла (повзуча), горох, соя, сочевиця, нут, люпин, квасоля, буркун, люцерна, віка озима та яра, еспарцет, боби кормові.  Вони забезпечують ґрунт азотом, акумулюючи його з повітря;

- хрестоцвітів: гірчиця біла чорна та сарепська, ріпак, редька олійна.  Вони переводять азот ґрунту більш доступні для рослин форми, не дають промерзання ґрунту;

- злакових: жито, ячмінь, пшениця, овес, костриця червона, суданська трава;

- гречане: гречка;

- соняшник належить до сімейства складноцвітого, а фацелію до водолистого.

4. Який сидерат краще сіяти восени? Сумісність культур із сидератами.

 У природі немає ідеальних сидератів, придатних всім овочевим культурам.  Різні сімейства їх мають свої характерні властивості. Тому підбираючи для посіву сидерати, потрібно розуміти навіщо вони Вам. Для кожної задачі є свої види рослин, які найкраще справлятимуться з її вирішенням.

 Для сімейства пасльонових (картопля, баклажан, томат, солодкий перець), а також баштанних культур (огірки, гарбуз, кабачки, патисони) відмінно ростуть після вівса, жита, гірчиці, люпину, буркуну, олійної редьки, ріпаку, однорічного райграсу, фацелії.

Для капусти, редиски, дайкону, ріпи відмінно підходять такі сидерати: віка, буркун, люпин, гречка, фацелія, горох, конюшина і всі злаки.  Вони очищають ґрунт від кили.  Однак не варто садити капусту після редьки олійної або гірчиці білої, які мають одних і тих же шкідників і хвороб.

  Для буряків хорошими попередниками є злаки, віка, гірчиця, редька олійна, суріпиця.  А ось кукурудза, а також ріпак і всі бобові (люцерна, буркун, віка, конюшина та інші) погано діють на буряк і можуть заразити його нематодою.

Морква добре росте після всіх сидератів, проте чудово реагує на гірчицю, суріпиця, ріпак, редьку олійну.

  Бобові культури можна садити після гірчиці, ріпаку, суріпиці, редьки олійної, а ось використовувати бобові сидерати не варто.

Цибуля добре росте після люпину, вікі, гречки, ячменю, фацелії, віко вівсяної суміші, а ось після кукурудзи та соняшнику садити цибулю не можна.

 Найкращими сидератами для часнику є гірчиця та фацелія, а ось після бобових часник росте гірше.

 Суниця любить рости після вівса, люпину, фацелії, гірчиці.

5. Основні корисні властивості сидератів. Норма висіву.

Гірчиця біла (16-20 кг/га) має велику популярність у дачників.  Її найчастіше висівають наприкінці літа (серпень-вересень), але якщо тепла осінь можна і на початку жовтня. Вона холодолюбна, тому швидко сходить та набирає зелену масу восени.  Рослина добре перешкоджає втраті азоту з ґрунту, коріння її виділяють кислоти та, взаємодіючи з землею, переводять фосфати в форму, що легко засвоюється рослинами, а також збільшують запаси калію.  З настанням холодів рослина гине, а коріння, розкладаючись, збільшує кількість поживних речовин. Покращує фітосанітарний стан землі. Гірчиця не любить заболочених та кислих ґрунтів.

 Жито озиме (10 - 12 кг/га) посіяне на початку осені або наприкінці літа, добре розпушує ґрунт, не даючи йому ущільнюватися, і до холодів утворює гарні кущики.  Вона легко переживає зиму, рано починає рости, утворюючи зелену масу та потужну кореневу систему, створюючи багато органіки.  Відмінною властивістю жита є невибагливість до складу ґрунту, здатність знищувати збудників грибка, пригнічує нематоди та бур'яни.  Є відмінним попередником для картоплі, огірків, томатів, кабачків.

 Редька олійна (15-20 кг/га) підходить для засівання ділянок в серпні. Росте на будь-яких ґрунтах, розпушуючи та дренуючи глибокі шари землі, покращує родючість, оздоровлює.  Вона швидко сходить і набирає велику масу зелені, холодостійка.  Скошувати потрібно редьку до цвітіння.

 Гречку (60-80 кг/га) рекомендують висівати навесні тому, як вона росте до трьох місяців.  Однак її можна сіяти й восени за півтора місяця до заморозків.  Зазвичай сходи з'являються приблизно за півтора тижня.  Її сіють після помідорів, огірків картоплі.  Вона росте на будь-яких ґрунтах, потужна коренева система глибоко розпушує ґрунт.  А велика маса разом зі стеблами дає багато органіки.  Гречка збагачує ґрунт фосфором, калієм, органічними речовинами.

 Ріпак озимий (10-15 кг/га) добре розпушує важкі ґрунти, але не любить вологі ґрунти.  Його краще сіяти із середини серпня, добре зимують рослини висотою до 20-25 см, якою вони досягають протягом двох місяців.  Ріпак не дуже стійкий до зміни погоди.  При ранньому посіві рослини переростають і починають хворіти.  Ріпак добре збагачує ґрунт фосфором, запобігає вимиванню мікроелементів, є скоростиглою кормовою культурою.  Після ріпаку краще садити томати, перці, баклажани.

Віка озима (120 кг/га) або народна назва мишачий горох належить до сімейства бобових, насичує ґрунт азотом та органікою, пригнічує зростання бур'янів на важких ґрунтах.  Сидерат не примхливий і добре росте на слабокислих землях.  Рослина скоростигла, швидко нарощує пишну зелену масу, добре захищає овочі від равликів та слимаків.  Її можна садити перед капустою.  Віка збагачує землю азотом, тому після цього сидерату добре росте розсада.  Віку часто сіють разом із житом, вівсом, ріпаком. 

Віковівсяна суміш розпушує та дренує ґрунт, роблячи його повітропроникним, очищає його від гнильних збудників, таким чином оздоровлює його.

6. Підготовка ґрунту і посів сидератів:

 1) Підготувати ґрунт, видаляючи

 бур'яни, перекопати, якщо ґрунт не оброблявся останнім часом, пройтися граблями по верхньому шару ґрунту, розрівнюючи його;

 2) Розкидати насіння по поверхні,

 використовуючи норму висіву (або за інструкцією на пакеті насіння);

3) Іще разок пройтися граблями, перемішуючи верхній шар ґрунту з насінням;

4) Якщо земля суха, то добре зволожити.

7. Що робити з сидератами восени: скосити чи залишити?

 Що ж робити з "осінніми" сидератами, якщо ви посіяли зелене добриво одразу після збирання врожаю основних культур, тобто в кінці літа або на початку осені, то очевидно, що до настання холодів воно може  встигнути наростити зелену масу, а в деяких випадках може зацвісти та сформувати насіння. А цього допускати в жодному разі не бажано, оскільки рослина при формуванні насіння вбирає поживні елементи з землі, а якщо ще й насіння встигає дозріти, що впало в землю, деяких сидеральних рослин (наприклад, люпину, конюшини та люцерни) призведе до швидкого розмноження, тим самим можна буде прирівняти їх до бур'янів.

 Тому якщо рослини переростає, та починає зацвітати раніше терміну (настання зими), потрібно зрізати верхівки, та залишити як мульчу. А для того, щоб прискорити процес дозрівання скошеного зеленого добрива, бажано полити рослинні залишки розчином ЕМ-препарату.

8. Що робити з "підзимовими" сидератами?

 Інша справа сидерати, посіяні перед початком холодів та знаходились мало час у землі.  Зазвичай це озимий овес, рож і інші злакові культури.  Але це не є помилкою, так теж можна сіяти. Посіви можна повести пізньої осені. Це може бути віка озима, конюшина, люпин, фацелія, редька, гірчиця та ріпак.

 Посіяні під зиму, деякі з цих культур встигають сформувати кореневу систему, а ось корисну надземну масу вже можуть наростити навесні.

Навесні, за місяць до посадки основних культур, потрібно буде сидерати скосити, та перекопати ділянку, підготувавши до посадки.

Але сидерати такі як редька, гірчиця, ріпак при пізньому посіві можуть встигнути частково наростити зелену масу, але на весні скошувати їх не буде необхідності. Обсіменитися за короткий час рослина все одно не встигне, під впливом холодів бадилля "поляже" саме і, крім добрива та рихлості, забезпечить ґрунт ще й захистом від промерзання.  Особливо це актуально у час морозних, але безсніжних зим.

Отже, ми з'ясували, як правильно посіяти сидерати восени, щоб запобігати проростанню на вільних грядках бур'янів, розпушити грядки, запобігати їхньому ущільненню, підвищити родючість ґрунту та збільшити чисельність дощових черв'яків та інших корисних мікроорганізмів.